Чому Південна Корея така популярна? (частина 2)

Це друга частина статті про Корею, де в першій ми вже розглянули культурні особливості «півострова тигру».

Цей хижак має сакральне значення для корейців і часто зустрічається в міфах та легендах. Можливо, бо характер тигру відображає притаманний корейцям бойовий дух. Сьогодні ми поговоримо більше про це, та багато чого іншого. А також обовʼязково радимо вам прочитати першу частину, бо в ній ми вже розкрили найбільш інтригуючі для західної людини особливості корейців, такі як: культура шанобливості, сімейного ставлення та феноменальний рівень довіри в суспільстві.

Зміст

• 눈치 (нунчі) — ключ до нового світу
• 배려 (берьо) — турбота про інших
• 근면 (гинмьон), або «працьовитість, що підняла корейців з руїн»
• Не зволікай, бо корейці роблять все 빨리빨리 (паллі-паллі)
• За що люблять корейців найбільше. Гайд для початківців
• Висновки

눈치 (нунчі) — ключ до нового світу

Кажуть, без нунчі важко жити в Кореї. Що ж це за поняття?

Нунчі — це корейське мистецтво миттєвої оцінки ситуації та емоційного стану оточуючих, щоб діяти гармонійно, делікатно та ефективно. Буквально перекладається як «вимірювання оком», що означає вміння «читати кімнату», розуміти настрій групи чи окремої людини, швидко реагувати, будувати довіру та уникати конфліктів.

Мистецтво нунчі схоже на почуття такту або емоційний інтелект, який останнім часом стає однією з найбільш затребуваних soft skills серед роботодавців. Якщо ви вмієте вчасно промовчати, правильно зчитати настрій аудиторії чи окремої людини або спрямувати розмову в інше русло, перш ніж співрозмовник відчує себе ніяково, то у вас є суперсила під назвою «нунчі».

Ілюстрації коміксів про нунчі, де автор дуже гарно пояснює, що це таке та як це виглядає

Як ми вже згадували, саме Південна Корея є виробником значної частини напівпровідників та смартфонів у світі. Крім того, вона є єдиною країною — членом Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка вступила до неї у статусі позичальника, а згодом стала кредитором.
Безперечно, щось можна списати на удачу, а також на старанну роботу і фінансову допомогу від Америки. Проте, якби це був універсальний секрет успіху, цього могла б досягти будь-яка інша країна, що розвивається. Однак нікому не вдалося зробити настільки потужний стрибок.
Як на мене, корейське економічне диво значною мірою завдячує саме нунчі — здатності вловлювати потреби інших країн, що швидко змінюються, виробляти необхідні для експорту товари та переглядати плани. Адже на світовій арені все змінюється дуже швидко, а корейці ці зміни добре відчувають.

Ілюстрації коміксів про нунчі, де автор дуже гарно пояснює, що це таке та як це виглядає

Корейське суспільство називають висококонтекстуальним, і це дійсно так, адже більшість сенсу, глибина понять і емоцій передаються не лише словами, а й контекстом: умінням слухати, тактовно жартувати та піклуватися про інших.
Тож для нас це може стати гарним прикладом того, як ми можемо поглибити рівень наших стосунків — як на роботі, так і вдома. Звичайно, я б порадила хоча б раз поїхати в Корею, проте якщо у вас немає такої можливості, то можете хоча б подивитися справді якісні дорами — і ви самі відчуєте, про що я говорю.

Висококонтекстуальне суспільство (або культура високого контексту) — це тип культури, у якому більша частина інформації під час спілкування міститься не у словах, а в контексті: ситуації, невербальних сигналах, стосунках, ієрархії та спільних знаннях учасників.

배려 (берьо) — турбота про інших

Скажу чесно, я недосконала людина. Я згадую про це в той самий момент, коли стою на зупинці і починаю звинувачувати суспільство за те, що люди викидають сміття просто під ноги, кидають недопалки та інший непотріб. І я стою на зупинці, ніби на смітнику, і думаю — ми змінимося колись..?

Дерево біля автобусної зупинки на лівому березі Києва

Все-таки, мого мовчазного звинувачення недостатньо, щоб змінити нашу ситуацію, проте нехай це буде перший крок.
На противагу цьому Південна Корея мені здалась такою чистою. І парадоксально, але, знаєте, у них немає на вулицях смітників, буквально. Це відомий жарт про смітники серед самих корейців, бо іноді це не дуже комфортно. А куди ж вони викидають сміття?
Попри відсутність смітників на зупинках, біля (а не всередині) магазинів, у суспільних місцях (рідко зустрічаються в метро), вулиці Сеула переважно чисті. Як так?
Якщо коротко — корейці несуть усе сміття додому, а там сортують і виставляють, щоб спеціальна служба забрала його за гроші. Уявляєте?
Південна Корея прибрала смітники не просто так, а через системну реформу поводження з відходами у 1990-х–2000-х роках. Основні причини — проблеми з переповненими смітниками та запахом. Раніше урни були скрізь, але вони часто переповнювалися. Через спеку й дощ сміття гнило і смерділо на вулицях. Уряд ввів суворі правила: сміття треба сортувати вдома (пластик, скло, папір, харчові відходи). Щоб система працювала, смітники на вулицях стали зайвими — люди мали нести сміття додому, щоб його правильно розсортувати.

Зона відпочинку в Сеулі, де вражаюче чисто попри туристичність місця

Найбільше мене надихнуло те, що уряд ввів такі правила, проте головне — люди підтримали. Для пересічного громадянина це може бути трохи некомфортно, але, оскільки це створює кращу ситуацію в країні зі сміттям, вони готові докладати зусиль.
Знову-таки, я не хочу ідеалізувати. Ви дійсно можете зустріти в Кореї брудні вулиці, але це або якийсь небезпечний район (де є мафія), або вулиці, заповнені ресторанами, де зазвичай увечері та вночі корейці п'ють, іноді до втрати свідомості, тому, звичайно, там брудно. Проте щоранку там прибирають спеціальні служби, аби ввечері там знову стався колапс.

Незвично брудні вулиці Сеула, оскільки саме там багато барів та ресторанів

Що я б хотіла додати про берьо? Завдяки орієнтації на суспільне, турботі про інших, зовнішній аспект комфорту дійсно закохує. Бо вони продумують деталі — так, деталі комфорту суспільних місць — і це працює.
Лавочки з підігрівом, зупинки з зарядками і точним розкладом транспорту. Корейці такі пунктуальні! Є навіть такий популярний бізнес-вислів, який я не раз чула в Кореї: прийшов вчасно — запізнився, прийшов раніше — прийшов вчасно.
Спільною рисою тут є суспільно-орієнтоване мислення. Це дуже важливо і є рушієм такого динамічного розвитку країни. Це, гадаю, також ми можемо успадкувати для власного росту.

근면 (гинмьон), або «працьовитість, що підняла корейців з руїн»

У працьовитості є сильні та слабкі сторони. Ви, мабуть, не раз чули, що високорозвинені східні країни мають таке явище, як смерть від перепрацювання. На жаль, це реальність, проте це і ризики розвитку. Розвиток країни, так само як і особистісний розвиток, зумовлений зусиллями, більшими за можливості. Межа, де ти ризикуєш перепрацювати, іноді невидима, тож корейці, як працьовитий за своєю природою народ, також у зоні ризику.
Попри це, такий трудоголізм для них — чеснота, яка навіть не потребує визнання, бо це звичайна річ. Після війни в них не було вибору, адже відновитися після руїн — це невимовно складна праця. Тож вони працювали. Неймовірно працювали. Від малих років корейці ростуть бойовими (мають навіть національне бойове мистецтво — тхеквондо) і працьовитими.

Маленькі діти займаються тхеквондо

Мені не раз казали 열심히 (йольшімі), що означає «старанно», додаючи: старанно вчись, старанно працюй і навіть старанно живи. Насправді «йольшімі» має більш глибокий емоційний відтінок і означає — максимум зусиль, вклад на всі сто відсотків. У той час як 근면 (гинмьон) означає: терпіти труднощі, не здаватися, продовжувати навіть коли важко.
Війна і відновлення спричинили в Південній Кореї освітню лихоманку, тому звичною річчю для них є велика кількість репетиторів, висока конкуренція при вступі до університетів і на роботі. Я вперше побачила такий концепт, як «study cafe» — кафе, куди ти приходиш вчитися, та 고시원 (гошівон) — спеціальний хостел для студентів, що готуються до екзаменів.

Гошівони — південнокорейські хостели для підготовки до екзаменів площею 4 кв.м

Насправді освітній тиск може спричиняти різні проблеми, наприклад тривогу та депресію у молоді й дорослих. Високі стандарти та очікування, навіть для бойових за характером корейців, навіть для дітей, які з дитинства зміцнюють дух бойовими мистецтвами — навіть попри все це їм важко.
На щастя, зараз Південна Корея почала приділяти більше уваги питанню психологічного здоров’я, що можна побачити в дорамах («Щоденна доза сонця», «Це окей, бути не окей», «Мій містер»). Шлях відновлення потребує великих зусиль і жертви чимось — навіть здоров’ям. І корейці часто роблять цей вибір свідомо.

Кадри з дорами «Щоденна доза сонця»

Не зволікай, бо корейці роблять все 빨리빨리 (паллі-паллі)

Ви колись працювали з корейцями? Якщо так, то помічали, що вони постійно вас підганяють? Насправді вони це роблять не тому, що ви повільні, а тому що вони занадто швидкі.
Це ще одне культурне явище, притаманне робочій культурі корейців. Робити все швидко та якісно — золотий еталон, про який не говорять вголос, проте він існує.
Це проявляється у дрібницях: дуже чіткий і вчасний розклад транспорту, швидкий сервіс у закладах, і неймовірно спритні водії автобусів, про яких ходять жарти, адже вони приїжджають на зупинки як учасники Формули 1. При цьому вони встигають вітати усіх пасажирів особистим «ласкаво просимо», що створює приємну атмосферу. Достатньо приємну, щоб ви потім не ображались на них, коли на гірському схилі автобус почне дрифтувати.

За що люблять корейців найбільше. Гайд для початківців

Скажу чесно, я була раніше хейтером усього хайпового. Якщо щось ставало модним чи популярним, я робила одразу disgusting face (сленг, що означає вираз обличчя з відразою).
Так було з к-поп та дорамами, коли вони почали набувати популярності в мої 15. Але цікаво, що через 10 років моє ставлення змінилось, бо в першу чергу моє високомірне «що це за хайп» я змінила на дух дослідника «що ж в цьому особливого?». Це сталось невипадково, бо я почала працювати з корейцями, і помітила, що щось у них таки незвичне.

Коли ж я подивилась дорами, я поступово почала розуміти. Тут я б хотіла згадати про декілька важливих корейських термінів.
Перше, 정 (чонг) = глибока прив’язаність. Це почуття, емоційна глибина, яку я відкрила завдяки корейцям. Гадаю, це один із рушіїв халлю (корейської хвилі), бо вони буквально почали завойовувати серця Заходу. В дорамах 정 (чонг) показаний як не просто любов, а «накопичене тепло» між людьми, що виникає з часу та спільних переживань. Якщо перекласти не словами, а сенсом: чонг — це коли людина вже «стала своєю» у твоєму серці». Така глибина корисна для суспільства, бо робить людей менш холодними, стосунки стають більш стабільними, більше взаємної підтримки. Саме тому корейське суспільство виглядає «теплим», навіть якщо дуже структуроване.

Кадр з фільму «Минулі життя», що зображує зв’язок між людьми і — що означає мати когось «глибоко в своєму серці»

Корея завоювала світ своїм 심정 (шімджон), тобто серцем, через дорами. Саме корейські дорами стали топовими серед драматичних серіалів Сходу. Безперечно, саме стосунки та любов високого стандарту стали візитівкою k-drama. Знову-таки, потенціал людини любити дуже глибокий, і коли є субстанційний приклад, ми природно хочемо перейняти цей приклад. І, як вже згадували, ще більш нас чіпляє висококонтекстуальна культура. Дорами вирішують не тільки питання «що таке істинна любов» та «справжня дружба», але й питання втрати, добра і зла, вибору, помсти, нерівності тощо. Всесвітньо відомими та визнаними стали геніальні роботи: «Паразити», «Гра в кальмара», «Потяг в Пусан», «Олдбой». Такі «безжальні» сюжети також не випадкові, бо корейці самі по собі душевна нація, і жахи війни, окупації виразились в їх сюжетах. Те, що корейці відчували, і який біль вони відчували, але який важко висловити, це називають 한 (хан).

Постер фільму «Гра в кальмара», який став настільки відомим, що зацікавив навіть тих, хто не захоплюється Кореєю

Я можу точно сказати, що мій спектр емоцій неймовірно розширився завдяки дорамам, і що цінно — емоції болю також. Спочатку я не хотіла дивитись важкі та сумні дорами, але згодом навіть полюбила такий стиль сюжетів, бо це дало можливість відчувати набагато більше, відчувати біль інших як свій власний, що допомогло краще співчувати, підтримувати та піклуватись.
І ще унікальною заслугою дорам я вважаю культурний вплив, зокрема на вираження почуттів та емоцій чоловіків. Чоловічі сльози в дорамах — це не прояв слабкості, а навпаки сила, адже людина може чесно висловити, що відчуває.

Кадри з дорам, де чоловіки також плачуть

Висновки 

Я написала багато схвальних слів Південній Кореї, проте, звичайно, навіть у корейців є проблеми. Кожна перемога має свої ризики, з якими вони і зіштовхуються. Корея  недосконала країна, зворотна сторона перемог виглядає так: працьовитість — вигорання та страх створювати сімʼю (адже потрібно працювати); колективність та ієрархія — сильний соціальний тиск (важко відмовити начальнику піти випити на корпоративі) та емоційна стриманість; нунчі і чутливість — тривожність; швидкість — хронічний стрес; освітня лихоманка — тиск на дітей. 

Але це все одно, якщо перебороти і відшліфувати всі труднощі, якщо спромогтись залишити лише есенцію найкращого, то без сумніву можна сказати: корейці — це високий стандарт, і якщо ми його досягнемо, ми також станемо переможцями.