Вас будуть поважати більше

Давайте поговоримо про повагу. Що це таке і як її здобути.

Зміст

Що таке повага?

Повага та любов

Для вашого щоденника

Така цінність, як повага охоплює всі сфери життя людини та є основою побудови мирних взаємин між людьми. Але чому іноді так важко поважати навіть найближчих нам людей? Як розвинути в собі таку здібність, можна прочитати нижче.  

Що таке повага?

Кожен з нас — унікальна особистість, кожен має власну думку. Однак ми повинні поважати інших людей, навіть якщо не згодні з їхньою точкою зору. Повага дарує людям добрий настрій, допомагає їм відчути свою цінність. Людина, яка здатна поважати інших, має певну гідність, тому що в неї є щось, що вона може запропонувати іншим. Людина, яка не поважає оточуючих, не може щось запропонувати. 

Якщо ми хочемо, щоб інші люди нас поважали, нам спочатку доведеться проявити повагу до них. Ми можемо виглядати більш привабливо і бути розумнішими, ніж, скажімо, хтось із наших друзів. Але чи можна при цьому бути абсолютно впевненими, що ми дійсно краще? Якщо ми когось цінуємо, то витрачаємо час і сили, щоб підготуватися до зустрічі з цією людиною. Ми хочемо сяяти, справити гарне враження. І коли зустрічаємося, ми, безперечно, випромінюємо набагато більше впевненості та самоповаги. Ми спілкуємося ефектніше і наше "Я" проявляється у всьому блиску. Але коли ми робимо речі з напів-душюю і напів-серцем, проявляються наші недоліки. Так відбувається, тому що ставлення відбивається на нашому образі, вчинках, поведінці, і в результаті цього, людина, яку ми маємо зустріти, навряд чи оцінить нас так, як нам хотілося б.

Повага — це таке ставлення до людини, коли ми цінуємо її, попри недоліки та помилки. Виховати в собі таку повагу до людей можна тільки в тому випадку, якщо ми навчимося бачити в будь-якій людині передусім її позитивні якості. 

Один молодий чоловік розповідає: "Мій батько ніколи не відчуває розчарування в інших людях, тому що наполегливо шукає в них риси, які можна поважати. Він навіть стверджує, що завжди знаходить більше, ніж спочатку очікував!" Проте деякі люди припускають, що інші повинні жити за їхніми принципами та розчаровуються, коли цього не відбувається. Однак видається правильнішим ґрунтувати свою повагу на тому, що людина зробила, а не на тому, чого вона не досягла. Якщо ви розсердилися на когось через те, що він не виправдав ваших очікувань, то чому б замість цього не розсердитися на себе через перебільшені надії? Можливо, людина жила відповідно до власних вимог до себе. Вона робила максимум того, що могла, і тому заслуговує на повагу. 

Коли показуємо повагу до тих, хто нас оточує, ми оновлюємо, розвиваємо наші взаємини. Коли пошана в'яне, приходять проблеми. Коли ми більше не поважаємо людину, в нас з’являється схильність помічати плями на її одязі, недбало причесане волосся і відчуваємо, що нас ображає манера її поведінки. Ми легко засмучуємося, коли зустрічаємо її на своєму шляху, коли вона бере стілець, на який ми збиралися сісти, або їсть фрукти, які ми приготували для себе. Коли ми відчуваємо до неї любов і повагу, ми просто не помічаємо нічого поганого, а ті риси, які раніше викликали ворожість, тепер не тільки не дратують нас, а навпаки, здаються привабливими!

Повага та любов

Коли ми говоримо про повагу, не можна не помітити, що ця якість дуже важлива не тільки у відносинах між двома людьми. Адже зрештою все суспільство розпадається тому, що існує нестача поваги та любові. Якщо чоловік і дружина не поважають один одного, то діти спостерігають це і теж не поважають батьків або один одного. Буває, що діти кричать на батьків і навіть наказують їм. У такій ситуації виявляється, що природний порядок речей поставлено з ніг на голову. Ми повинні повернутися до основ – любові та поваги. При цьому в першу чергу необхідно відновити повагу, а любов може розвиватися на її основі. З повагою тісно пов'язана й здатність до прохання, прощення не просто формального, а усією душею, всім серцем. Саме про таке прощення говорив засновник християнства Ісус Христос. Це він закликав до прощення своїх ворогів, до прощення тих, хто відійшов від істинного шляху. 

Вміння прощати вимагає батьківського серця любові. Скільки разів батьки прощали нас, любили та виявляли до нас повагу, попри всі наші помилки? Кожному з нас дуже важливо успадкувати таке батьківське серце любові та прощення. І не тільки щодо власних майбутніх дітей, але й до всіх людей, щоб зарозумілість і бажання егоїстичного панування пішли з наших стосунків.

Одним зі способів поваги іншої людини є "налаштування на її частоту хвилі", а потім спроба подивитися на світ її очима. Відомо, що дитина до семи років на це не здатна; однак вважається, що до 13-14 років життя ця здатність вже досить розвинена. Отже, замість роздумів про те, що ми думаємо про іншу людину, корисно замислитись над тим, як вона до нас ставиться. Це спонукає нас аналізувати та вивчати самих себе, поводитися так, щоб це було приємно для партнера — друга чи незнайомої людини, наших ровесників чи дорослих.

Ми повинні навчитися дивитися "серцем до серця", спираючись на чуйне ставлення до людей, сприйняття їхніх потреб. Один із найважливіших способів досягти цього — стати уважним слухачем. Люди відчувають свою цінність, коли хтось виявляє ввічливість та любов, вислуховуючи їх. Вислухати – це більше, ніж просто слухати. Це передбачає цікавість до людини, готовність сприйняти та розділити її проблеми. Якщо людина відчуває, що ви щиро зацікавлені в ній і в тому, що її турбує, то вона з більшою вдячністю та повагою буде ставитись і до вас. 

Однак було б безглуздо просто розігрувати таку зацікавленість. Адже врешті-решт стосунки визначаються не словами чи якимись зовнішніми проявами, а ступенем нашої щирості, нашим серцем. Деякі люди під час спілкування воліють дивитися не на свого співрозмовника, а в бік, на підлогу чи стелю — просто тому, що це зручніше, ніж дивитися людині в душу через очі. Чому ми часто сором’язливо проходимо повз  один одного без привітання? Чому ми замість того, щоб цікавитися один одним, проходимо повз, замість того, щоб поважати — критикуємо? Коли ми по-справжньому цінуємо якийсь предмет, то поводимо себе з цією річчю дуже обережно. Наскільки ж обережнішими ми маємо бути у спілкуванні з людьми! Адже на відміну від речей, усім нам відомі біль та страждання. До чого ж зайвий раз бути причиною цього болю для інших людей? 

Якщо ми поважаємо людину, то за нормальних обставин не розмовлятимемо з нею, повернувшись спиною, або не будемо у відповідь на її запитання щось незрозуміло мимрити. Ми потурбуємося, щоб продумати та сформулювати поважну відповідь, перш ніж почнемо говорити. Розмова ж з недбалою та байдужою інтонацією відображає нестачу нашої поваги до людини, до якої ми звертаємося. Всі ми потребуємо підтвердження того, що ми – люди, гідні поваги. Наші почуття мають бути підтверджені. Тому почни з посмішки та простого: "Привіт". Якщо ви поважаєте людину, не бійтеся їй це показати. 

     Для вашого щоденника

1. Існує думка, що проблеми у відносинах починаються в той момент, коли зникає повага. Чи погоджуєтесь ви з цим твердженням? Обґрунтуйте свою відповідь.
2. Складіть два списки з п'яти пунктів. Назвіть перший список "люди, яких я найбільше поважаю", а другий - "люди, які поважають мене". Перш ніж виконувати це завдання, подумайте, що в цих людях викликає вашу повагу, і що вони роблять, щоб ви відчували їхню повагу до вас.
3. Хто ці люди – члени вашої родини, друзі, вчителі, можливо, відомі артисти або зірки естради? Важче чи легше поважати людей, яких ви добре знаєте? Чи однакові ті почуття поваги, які ви відчуваєте до знаменитості й до свого близького друга?