В гори разом з NWET (фото + звіт)

“Шлях до досконалості починається із подолання себе” - це один із девізів нашої платформи. Але у звичайних умовах долати себе дуже легко. Тому, щоб отримати новий (а для когось пережити заново) досвід ми прийняли рішення піти у гори. УСІ ФОТОЧКИ В КІНЦІ ЗВІТУ!

Як це було? Ми за сім днів пройшли 500 км, підкорили 15 вершин… Жартуємо! Перших 2 дні ми просто помирали! Мабуть вперше кожному з нас вдавалося випивати більше денної норми води, багато кому не давала швидко йти задишка, мозолі… Але заради чого це все?

 

Ми команда. Ніщо так не об'єднує, як гори. Позичений картуз, який не дав обличчю спалитися під яскравими сонячними променями; піднесений портфель - коли сил іти далі вже немає, і тут хтось такий: “Давай я піднесу, відпочинь трохи.” Або навіть таксі, якщо підвернув ногу, а йти ще 3 гори попереду. Це коли ти відстав, а за тобою повернулися, і неймовірно хвилювалися за твоє життя. Це Віка з набором медикаментів, мазей, бинтів, і з постійною готовністю допомогти. Це 1 пісня на п'ятьох і серця в унісон, навіть якщо ви говорите різними мовами. Це пакет горішків, який беріг, але не боїшся віддати, тому що ти 100% не залишишся голодним, завжди хтось щось роздає... Це: “Україна бореться зараз, і я буду боротися. Я створю переможний дух українського народу!” 

Ми говорили, йшли, лежали, співали, плакали, боролися, підтримували, шукали шлях і показували маршрут. Це було наче ціле маленьке життя, яке назавжди зблизило нас, навічно закарбувалося у пам'яті, тому що торкнуло наші серця. 

І навіщо оце йти, збивати ноги, мокнути під дощами чи згорати на сонці? Тому що дійдемо і неймовірне щастя наповнить наші душі. Тому що ноги з часом заживуть, а безцінні моменти разом вічні. Одяг висохне, а дружба від позичених чистих шкарпеток буде бити ключем ще багато років. А щоб шкіра не згоріла, візьміть сонцезахисний крем. У кого там суспільний - у Віки, Юлі чи Поліни…