Пробудження первісної совісті

Кажуть, потрібно жити по совісті, і тоді – світ стане кращим.

І також ми не раз чули: коли не можеш прийняти рішення на основі логіки, постарайся відчути голос зсередини і він підкаже, куди рухатись. 

План:

1. Що таке совість? Яка її природа.
2. Визначення первісної совісті.
3. Як пробудити в собі первісну совість? 

У відносинах з совістю не просто. Вона не послідує твоїм особистим бажанням, а буде відстоювати свою чітку позицію. І якщо не порозумітись з нею, то спокою в середині себе не знайти. Можна переступити через неї, не слухати, але повністю ігнорувати совість неможливо. Вона є незамінною складовою нашого життя. Якщо це так, то логічно розібратись в її природі і зрозуміти – як нею керуватись.

Що таке совість? Яка її природа.

З Вікіпедії:“Совість — це когнітивний процес, який викликає емоції (здатність емоційно реагувати) та раціональні асоціації, засновані на моральній філософії або системі цінностей людини; усвідомлення та почуття моральної відповідальності за свою поведінку та свої вчинки перед собою, іншими людьми та суспільством; моральні принципи, погляди, переконання.”

На що нам слід звернути свою увагу? По-перше, совість викликає емоції. Серед трьох основних аспектів психіки людини (емоції, інтелект і воля), саме емоції, або почуття, є найсильнішими і найбільш стимулюючими. Якщо ваші емоції не контролюються здоровою логікою, сильною волею, то вони можуть призвести до необдуманих рішень і поведінки, яка може бути навіть небезпечною для вас самих і оточуючих. Тому, фактично, совість має потенціал потужно впливати на рішення і поведінку людини. 

По-друге, совість заснована на філософії та моральності, або системах цінностей людини. Чи можете ви дати собі об’єктивну оцінку вашій життєвій філософії і системі цінностей? Що є їх джерелом, звідки вони походять, і як вписуються в загальну систему цінностей і поглядів? Чи думали ви взагалі про цей взаємозв’язок? Якщо ні, то не можна навіть сказати, що ви контролюєте джерело своїх емоцій і почуттів. Тобто ваша совість штовхає вас приймати рефлекторні рішення і робити, відповідно, не до кінця усвідомлені дії. Крім того, ви можете відчувати потужний вплив вашої совісті, слідувати, і бути емоційно задоволеними, але при цьому – ваші вчинки можуть принести комусь моральну і, навіть, фізичну шкоду. Тому для однієї країни людина може бути героєм, а для іншої – заклятим ворогом. І така ситуація зустрічається абсолютно всюди.

З Вікіпедії: “Сумління має стосунок до інтуїтивного відчуття або інтелектуальної оцінки, які формуються накладанням моральних настанов, притаманних "внутрішній людині" на цінності традицій державного та суспільного життя, вироблених кожним народом протягом його історії.”

Тобто історія буквально впливає на систему цінностей людини і її життєву філософію. А тепер запитайте себе: чи була історія вашої (звідки б ви не були) країни історією абсолютного добра? Об’єктивно аналізуючи історію будь-якої країни важко сказати, що вона представляє абсолютне добро. Історія складається з найрізноманітніших подій, ідеологічного впливу, релігійного, культурного і так далі. З одного боку, це робить кожен народ по-своєму унікальним і цікавим, а з іншого – погляди людей різних країн на важливі життєві речі можуть дуже відрізнятись, що своєю чергою, вже є передумовою конфліктів. Та що говорити про країни, навіть дві людини з однієї родини, наприклад, чоловік і дружина, можуть мати різні погляди на фундаментальні речі, такі як: виховання дітей, традиції і цінності, ставлення до інших людей. 

Як висновок: не можна сприймати систему цінностей навіть в своїй країні за абсолютні. Якщо кожна з сторін буде ставитись до своїх цінностей, як до абсолюту – то вони ніколи не прийдуть до порозуміння, співпраці, взаємодопомоги. Має бути щось таке, що об'єднує всіх людей незалежно від їх культурної належності, територіального походження чи життєво сформованого світогляду.

Що таке первісна совість?

Ми кажемо, що світ є живим організмом. І усе в ньому циклічно взаємопов'язане. Кожне індивідуальне тіло слугує як меті власного існування, так і є взаємодоповнюючою частиною для цілого світу. Для прикладу, наше тіло.

Усе в ньому влаштоване таким чином, що ми не відчуваємо процесів, які відбуваються всередині. Здається: якби ми усвідомлювали роботу кожного нашого органу і клітини, то ми, мабуть, збожеволіли. Тобто, ми були влаштовані Всесвітом таким чином, щоб не концентруватись на індивідуальних процесах в організмі, а бути зосередженим на життєдіяльності. 

Коли ми починаємо відчувати якісь органи (це зазвичай розмова про біль), то це є сигналом, що щось не так відбувається в нашому тілі, і слід звернути на це увагу. В ідеалі, наші органи мають працювати і взаємодіяти з іншими, щоб слугувати меті здорового організму. Тобто, у кожного органу є індивідуальна мета направлена на особисте функціонування, а також загальна, яка робить його невіддільною складовою існування і життєдіяльності всього нашого організму. Так влаштований організм людини. Якщо піти далі – то кожен орган складається з безлічі клітин.  І вони так само мають особисту мету і загальну.

Даний приклад є хорошою аналогією існування нашого суспільства. Якщо всі люди хочуть щастя, гармонії, миру, то ми можемо сказати в цілому: все людство має спільну загальну життєву мету. При цьому кожна окрема країна може бути представлена як окремий орган цілого організму, а кожна людина – окрема клітинка, яка слугує в першу чергу добробуту своєї країни, а далі – благу всього світу. 

Тому тіло підказує нам, що мир і гармонія можливі не тоді, коли кожен придумує цінності які йому подобається, а коли людство буде прагнути до єдиних цінностей і втілення єдиної життєвої філософії, яка буде включати успіх і щастя кожної окремої особистості і слугувати меті всього суспільства.

Що може бути джерелом цих цінностей і життєвої філософії? Світ природи довкола нас, включно з нашим тілом вже є інструкцією, конкретною підказкою: як нам будувати власні цінності, філософію і спільну життєву мету. Тобто нам потрібно вивчати загальні принципи притаманні всьому світу творіння і покласти їх в основу свого життя.

Тому, якщо схарактеризувати, що таке первісна совість – це совість, яка заснована на філософії і системі цінностей в центрі з фундаментальними принципами. 

Як пробудити в собі первісну совість?

1. Вивчати фундаментальні принципи

Пояснення наведені вище є наочним прикладом важливості саме такої освіти. Цим займається наша спільнота НВЕТ. Лекції, дискусії, освітні конференції, тренінги – все направлено на те, аби не тільки інтелектуально зрозуміти за якими принципами влаштований світ, а і на власному досвіді відчути їх роботу у власному повсякденному житті. 

2. Чітко розуміти проблеми

Дуже не просто розвивати в собі критичне мислення. Але це життєва необхідність, яка допоможе об’єктивно аналізувати інформацію і життєві ситуації. Не можна бездумно сприймати щось за абсолютність, або слідувати сучасним трендам, не даючи об’єктивну оцінку їх впливу на розвиток особистості, суспільства і гармонійного майбутнього. 

3. Практикувати життя на благо інших

Надмірна зосередженість на собі призводить до прояву нездорового егоїзму. Загалом, на перший план виходить не те, якими поглядами керується людина, а що є метою. Якщо центром поведінки є ваше его, це призведе, рано чи пізно, до конфліктів і руйнації як самої особистості, так і суспільства. Натомість, якщо ми будемо жити з думкою про інших, то це допоможе нам бути відкритим, давати здорову оцінку ситуаціям і обставинам, і, відповідно, приймати рішення, керуючись концепцією загального блага, що відповідає фундаментальному Принципу існування і розвитку як окремого індивідуального тіла, так і загальній меті існування світу.

Кожна людина має достатню силу впливати на своє оточення. Яким воно буде, залежатиме від того, чим саме буде керуватись сила нашого внутрішнього голосу.  Пробудження первісної совісті є життєвою необхідністю, якщо ми шукаємо спільне добробут і мир. Пізнання фундаментальних цінностей, критичне мислення і життя на благо інших є незамінними кроками на шляху до цього.

З любов'ю, команда NWET