Майбутнє України в наших руках (Частина 1)

Стаття написана на базі конференції від NWET, яка є проєктом із трьох таких серій-зустрічей на тему патріотизму. Тож хочемо вам представити короткий огляд вступної конференції.

Концепцією проєкту - є виявлення сильних та слабких сторін в історії українського народу у процесі побудови держави. Успадкувати сильні та взяти відповідальність за виправлення слабких сторін (помилок) і, нарешті, побудувати країну, в якій хочеться жити й у якій не страшно за майбутнє дітей та онуків.

Нам важливо усвідомити себе українцями (свою ідентичність) і відчути відповідальність за побудову країни та здобути бачення цього. 

Теми, які розглянемно в цій статті:

Ми - діти своєї країни

Важливість усвідомлення себе, як українця для побудови країни. Приклади успішних країн

Історія українського народу

Ми - діти своєї країни

Завжди, у будь-якому випадку, кожен з нас є дитиною своїх батьків, плодом їх життя і любові. Від них ми успадкували як хороше, так і погане. Так само, кожен з нас є плодом історії як людства в цілому, так і країни, в якій народилися.

В руслі даного проєкту ми поговоримо про нас, як про дітей своєї країни та про наш з вами національний історичний спадок.

Те, якою є наша країна зараз - це результат всіх прийнятих рішень, вчинків і подій, до яких вони призвели кожного українця і народу в цілому. Тому країна, в якій ми народилися, є результатом державотворчих зусиль минулих поколінь. А те, якою буде наша країна в майбутньому - буде вже нашим з вами результатом.

Дивлячись правді у вічі, ми розуміємо, що в нашій історії були славні події, яким можна гордитися, але було й таке, за що нам соромно…

До чого веде незнання історії? Це робить неминучим повторення історичних помилок, які відбувалися в минулому. Руйнує можливість побудови реалістичної перспективи майбутнього. Тобто  реально оцінювати на що ми здатні, розуміти яке наше коріння. Позбавляє народ національної свідомості як кореню і джерела сил для побудови майбутнього. Дуже складно рухатися, якщо ти не знаєш звідки прийшов і хто ти. Тому національну усвідомленість люди черпають зі знання історії свого народу. 

Як ви розумієте поняття “патріот”? Найпростіше визначення патріота - це той, для кого інтереси країни є важливішими за його власні.

Важливість усвідомлення себе, як українця для побудови країни. Приклади успішних країн 

 Національна ідентичність - усвідомленість себе частиною якоїсь цілісної групи (нації чи країни, етносу…). А національна ідея - це концепція, яка впливає на формування мети, з якою народ об'єднується і стратегії економічного, політичного, соціального, освітнього, культурного розвитку даної країни. 

Необхідність національної ідеї, яка б стала чинником консолідації українського суспільства формування відповідного рівня національної самосвідомості й ідентичності громадян країни, духовною основою державотворення.  Тобто важливо бути таким представником своєї країни, який здатний рухатися свідомо, докладати цілеспрямованих зусиль до об’єднання. Духовна основа державотворення - це та концепція, яка об’єднує людей та ідея, заради якої хочеться бути частиною цієї країни чи нації. Тому процес державотворення дуже ускладнюється з відсутності національної ідеї. 

Проте до цього часу в суспільстві існує ідейно-ціннісний вакуум щодо розуміння спільної мети та спільного бачення майбутнього, відсутня чітко окреслена ідея загальнонаціонального масштабу. Заради якої мети ми, українці, об'єднуємося, працюємо, ходимо на роботу, ідемо до школи… Важко  сказати. І коли ми говоримо про бачення майбутнього України, то іноді стає моторошно.  

Саме поняття "національна ідея" виникло і було обґрунтовано ще в ХVІІІ-ХІХ ст. у період становлення багатьох національних держав і прямо пов'язане з вибором та реалізацією нацією свого власного шляху розвитку, роллю і місцем у світі як своєрідної відповіді викликам історії.

Національна ідея у найзагальнішому вигляді, - це ідея, яка відображає головний національний інтерес і задає розвиткові країни оптимальний напрям у сьогоденні й на майбутнє. Тобто розвиватися без національної ідеї - це все одно, що рухатися наосліп у невідомому напрямку. 

Розгляньмо національну ідею на прикладі успішних країн. 

Приклад Японії:

Потрібен був новий ідеологічний проєкт, що мобілізує націю. Відповіддю цей запит стало формування у 1960-ті рр.. ідеології ніхондзірон – «вчення про японців».

На принципі розуміння виробничої корпорації як «єдиної сім'ї» (кадзоку) ґрунтувалося нова філософія праці, що впроваджується в суспільну свідомість. Саме в специфічності трудової етики бачать сьогодні багато дослідників основним фактором «японського економічного дива».

Пропагандистський ефект ідеології ніхондзірон був такий, що японці здебільшого розуміли власну виробничу діяльність насамперед, як «служіння національній державі».

Криза національної самосвідомості у Японії долалася значною мірою у вигляді спеціальної державної політики у сфері освіти. Вже початку 1950-х рр. через освітню систему реалізовувалася концепція «морально-патріотичного виховання». Сама освіта переосмислювалася з позиції духовних цінностей. Акцент робився на «посилення духу нації та пожвавлення національної моралі». У середніх школах вводився обов'язково спеціальний час «морального виховання».

Програмний характер мав підготовлений 1965 р. Центральною Радою з освіти документ «Образ ідеального японця». У ньому утверджувалася необхідність виховання японців у дусі патріотизму та шанобливого ставлення до національних символів.

У 2006 р. в Японії було прийнято новий Основний закон про освіту. У ньому акцентована увага приділена змісту патріотичного виховання, взаємодії у виховних цілях сім'ї та школи, формуванню почуття любові до «малої батьківщини», дотримання національних традицій, вироблення у молодому поколінні необхідних моральних якостей.

У взаєминах із зовнішнім світом був обраний принцип золотої середини, що виражається через формули «японський дух - європейська наука», або в іншому варіанті – «східна мораль - західна технологія».

Приклад Кореї:

Державними гаслами стали:«Ми, корейці, найпрацелюбніша нація. Ми, корейці, найкращі працівники у світі. Ми, корейці, найдисциплінованіша нація трудових людей. Ми готові нести будь-які поневіряння за велич духу корейської нації».

Національна ідея, усвідомленість себе частиною країни проявляється навіть у дріб’язкових моментах. 

Приклад США:

“Американська мрія” – це більш абстрактне поняття, яке все ж базується на двох принципах закладених ще в 1620 році пілігримами – “Отримувати прибуток з чесної праці та молитись так, як вважаєш за потрібне”.

Приклади Польщі, Латвії, Литви 

Наприкінці ХХ - поч. ХХІ ст. після розпаду соціалістичної системи й отримання суверенітету багатьма країнами для їх народів на передній план вийшла проблема формування власної національної ідеї - сукупності уявлень про загальний орієнтир поступу, мету, до якої необхідно йти та за яку потрібно боротися.

Так, у Польщі та прибалтійських країнах - Латвії, Литві, Естонії, нові панівні еліти, які з'явилися після зміни суспільного устрою, переконали свої народи в тому, що вони - європейці, здатні з виходом із соціалістичного табору швидко побудувати успішні держави та стати повноправними членами Європейського Союзу. Загальна підтримка цих ідей визначила успіх у досягненні поставленої мети.

Отже, національна ідея є передусім чітко сформульованою метою, до якої прагне нація. Заперечення реальності існування національної ідеї є запереченням національного розвитку та й самої нації як суб'єкта історичного процесу.

 Історія українського народу

Історія українського народу свідчить, що, починаючи з часів Б.Хмельницького та І.Мазепи, українська національна ідея була ідеєю здобуття українським народом власної незалежної держави та суверенітету.

Видатний український поет, великий патріот Т. Шевченко вселяв надію народу на революційне звільнення від соціального і національного гніту, пробуджував національну самосвідомість і національну гідність, вбачав українську ідею в реалізації загальнолюдських демократичних цінностей у незалежній Україні.

У розумінні іншого відомого українського вченого М. Грушевського ядром української ідеї є виокремлення невід'ємного права українського народу на самовизначення і пошук його оптимальних форм.

На думку В. Липинського, національна ідея полягає в реалізації "хотіння" бути нацією. "Коли немає "хотіння", виявленого у формі ідеї, - немає нації", - писав мислитель.

Для І. Франка важливим елементом національної ідеї є усвідомлення певного національного ідеалу та згода працювати над його практичною реалізацією.

 Але якщо подивитися правді у вічі, для багатьох громадян України національна ідея, розбудова держави, політичної нації є надто абстрактними поняттями, не пов'язаними з їхніми повсякденними потребами. Відстороненість того, що мене хвилює від того, що державне, національне. Якщо замислитися, в нас є таке розмежування: це мої інтереси та проблеми, а є якісь там глобальні, національні.

Тому необхідна ідея, яка зможе пробудити масову енергію, стати центром суспільної свідомості. В українській молоді прихований величезний потенціал державотворення: ідейний, соціальний, науковий. Така ідея повинна стати центром суспільної свідомості. І на нашу думку, є досягнення високого загального добробуту та соціальної справедливості. 

Будь-яка національна ідея формується на загальних цінностях. Пропонуються більш європейського спрямування цінності, як: неупередженість, висока моральність, відчуття відповідальності, авторитет сумлінної чесної праці, патріотизм, соціальна безпека кожної людини. 

Тому в цілому наш проєкт, метою якого є спільне формування концепції країни, яка повинна стати метою для молоді. Заради цього необхідно виробити необхідну стратегію, робота над якою починається з вивчення історії. Важливо навчитися застосовувати “сильні моменти та виправляти “помилки”, які ми успадкували від минулого. 

Перша частина підійшла до завершення. Залишайте ваші думки в коментарях під статтею. Чекаємо вас на наступній конференції “Майбутнє України в наших руках” (Частина 2).