Етикет. Правила та норми поведінки

Значення та встановлення традицій і етикету.

Історія появи етикету

Наше ставлення до традицій і правил

Те, як людина поводить себе в суспільстві, взаємодіє з оточенням, говорить про її культуру поведінки. І щоб гідно тримати себе в тій чи іншій ситуації, треба знати основи етикету, а також володіти високими моральними якостями. 

Навіщо дотримуватися традицій і етикету? Коли виникло поняття етикету? Що корисного  в цій інформації для сучасності? Розглянемо далі.

Значення та встановлення традицій і етикету. 

Традиції є важливим керівництвом у побудові нової культури світу. Нам важливо створити такі норми, які б допомагали нам розвивати правильне ставлення та сприяти нашому духовному росту. 

 Етика - це практичне втілення істинної любові. Це правила в суспільстві людей, які дозволяють найбільш гарно й правильно спілкуватися один з одним. Це не обіцянки один одному, а те, що приймається усіма.  Це спільне будь-де. Завдяки цьому від сімей походить єдина нація. Істинний етикет - це така поведінка, звички, які допомагають всім сім’ям разом створити єдину світову сім’ю. 

Етикет потрібен для вдосконалення себе та сім’ї. Наша особиста досконалість - означає стати в характері як Бог, а у стосунках з людьми проявляти любов та повагу. Етикет - це двері. Через них можна виразити себе та сприйняти інших. 

Історія появи етикету

На Заході

Етикет - (фр. étiquette - етикетка, напис) - норми та правила, які показують уявлення про належну поведінку людей в суспільстві. В сучасному виді та значенні слово було вперше вжито при дворі короля Франції Людовика XIV, коли гостям вручили картки (етикетки) з викладом того, як вони повинні триматися. Хоча певні норми та правила поведінки існували вже зі стародавніх часів. 

Традиційно заведено вважати, що країнами-родоначальницями етикету є Англія та Франція, але спосіб життя в цих країнах на той час був такий, що в даних жорстких та грубих умовах людина не могла удосконалюватися у своїх духовних та моральних починаннях. Певні моральні правила та манери поведінки зародилися приблизно в  XIV столітті в Італії, де вже на той час соціальна сутність та культура особистості почали виходити на одне з перших місць.

А як щодо України? Поняття правил поведінки на наших землях зародилося ще за часів Київської Русі. На той час вихованню надавали великого значення. Так, у 1117 р. князь Володимир Мономах написав "Поучение" для дітей і дорослих. Великий князь вважав, що виховання залежить не від окремих настанов, а від самих виховних засобів, серед яких виокремлював етикет і хороші манери. 

На Сході

В Китаї засновником вчення про “лі” (“ритуал” або “етикет”) вважається Конфуцій (551-479 роки до н. е.). “Шляхетний чоловік” повинен був  поводити себе гідно, тобто не порушуючи прийнятих правил та стародавніх ритуалів. Недбалість в одязі, головному уборі, їжі, спілкуванні з людьми була неприпустима. Відмінності в одязі, поведінці та навіть у зовнішньому вигляді житла обумовлювалися положенням людини в суспільстві та чиновницької ієрархії та були строго регламентовані. Через нешанобливу поведінку нерідко карали смертю. 

Для японського суспільства,  навіть сучасного, характерний дуже складний етикет, який походить з глибини століть та обумовлений ієрархічною структурою японського суспільства. На його формування вплинули як конфуціанство, так і синтоїзм - національна релігія та ідеологія японців, яка культивує шанування Імператора. Саме на їх основі в епоху Камакура (1192- 1333) виник кодекс честі воїна та феодальної вірності - “бушидо”, тобто  “шлях воїна”, який визначає основи моралі та поведінки панівного в Японії воєнного стану. 

Після Відновлення Мейдзі (1868) кодекс “бушидо” ліг в основу національної моралі. В той час як Японія з блискучою швидкістю сприймала досягнення європейської науки та техніки, держава піклувалася про збереження традиційної моралі та етики й виховання національного духу в молоді. Сам Імператор Мейдзі (на троні з 1868 по 1912) надав особливе значення моральному вдосконаленню нового покоління японців в системі традиційних японських етнічних цінностей. 

За особистим дорученням імператора його наставник та вихователь барон Мотода Нагадзене (1818-1891) створив “витяг японської етики”, призначений для виховання молоді під назвою “Керівництво для школярів”. Там були сформовані основи традиційної моралі - такі як поведінка відповідна синівської шанобливості, вірнопідданість, слухняність, вірність та борг, дух колективу, старанність, цілеспрямованість,  благопристойність, скромність, неупередженість та сумлінність. Виховання традиційних норм моралі відбувалося та відбувається, проте, не тільки та не стільки в школі, скільки в сім’ї та жорстокій ієрархічній структурі суспільства. 

Етикет в корейському суспільстві визначається як національною традицією, так і сильним впливом конфуціанської етики. Конфуціанство почало поширюватися в Кореї ще в стародавні часи, адже Корея знаходиться в безпосередній близькості від Китаю.

Остання корейська династія - Чосон (1392-1910) надавала особливе значення поширенню конфуціанської етики та обрядів в сім’ї й суспільстві. Держава строго слідкувала за дотримання правил конфуціанської чесноти. Ідеологічні принципи конфуціанського вчення вивчалися в спеціальних школах та університетах.

Саме конфуціанська мораль та етика, засновані на ієрархічних відносинах в суспільстві та сім’ї, продовжують зберігати свою провідну роль і донині. Хоча в сучасному суспільстві суворість заборон та обмежень значно ослабли. Певний вплив на корейський етикет зробило тривале півстоліття розділення країни, що обумовило ізоляційний розвиток двох її частин - Півночі та Півдня. 

Наше ставлення до традицій і правил

Найважливішою умовою для здійснення будь-якої традиції є наше серце, з яким ми це робимо, а не зовнішня форма традиції. Важливо наше ставлення, а не сам ритуал. 

Щоб любов батьків могла тривати вічно, необхідно, щоб був хтось, хто успадкує їх традицію. Природно, спадкоємцями батьків є їх діти. Ми повинні виховувати наших дітей таким чином, щоб вони стали спадкоємцями такої традиції. До того ж нам потрібен спосіб покращити її, щоб вона мала ще вищу цінність. Кожне покоління повинне визнавати важливість наявної традиції та не тільки успадкувати, а й розвивати її в направленні майбутнього. 

Ви не можете думати: “Це тільки зараз так, в майбутньому все буде краще”. Ви повинні бути досконалими зараз, теперішній час є проблемою. Коли минуле та теперішнє досконалі, тоді й майбутнє може бути досконалим. Ідеально, коли минуле, теперішнє й майбутнє не мають розбіжностей. 

Коли виникають труднощі в стосунках з людьми, Конфуцій пропонує поміркувати над особистим характером: “Якщо люди тобі не відповідають любов’ю на любов, задумайся про свою великодушність; якщо інші не дотримуються порядку, коли ти намагаєшся керувати ними, задумайся про свою мудрість; якщо інші не відповідають тобі люб’язністю, задумайся про свою повагу. Іншими словами, якщо не можеш досягти цілі, задумайся про себе”. Тож побудуймо майбутнє на основі кращих традицій та виховання в собі правильних звичок!