Причина конфліктів

Звідки виникають конфлікти?

Що створює конфлікт?

Звідки виникають конфлікти?

Коли ми говоримо про конфлікти, нам уже відомо, що це явище - постійна реальність у житті людини, яка існує протягом тисяч років і залишається досі. Ми бачимо, як багато конфліктів виникає у світі: близький Схід, Боснія, Ірландія, Індія… Така реальність. Але якщо запитати будь-кого чи подобаються йому конфлікти, жодна людина зі здоровим глуздом не відповість “так”.

Чому віддасте перевагу ви: гармонійним стосункам чи конфліктним? Звичайно, коли між людьми згода, то це приносить відчуття захищеності та щастя. Від конфліктів залишаються лише нещастя та страждання.

Конфлікти відбуваються на різних рівнях та в різних формах, але всі вони починаються з нас самих. Всередині нас ми часто відчуваємо стреси, злість, іноді ненависть до себе,  гнітючу залежність, незадоволення життям.

І часто трапляється, що внутрішній конфлікт переходить із рівня особистості на міжособистісний рівень. Він виростає до міжсімейних, міжгрупових і міждержавних протистоянь та війн. Багато хто вважає, що конфлікт - це природна невіддільна частина нашого життя. Розгляньмо, що є в основі будь-якого конфлікту.

Що створює конфлікт?

Кожна істота існує з двома цілями. З одного боку, в кожного є індивідуальна ціль - нам необхідно підтримувати своє існування та захищати його. З іншого боку, ми все-таки є невіддільною частиною чогось більшого: сім'ї, колективу, групи, регіону, країни…

Зрілість людини визначається тим, чи здатна вона підпорядкувати свою індивідуальну ціль вищій, громадській, чи може попіклуватися про когось крім себе. Незрілість людини проявляється в тому, що вона ставить особисті інтереси вище загальних, громадських. Така поведінка призводить до виникнення проблем і характеризує людину, як егоїста.

Егоїзм і є відправною точкою конфлікту його суттю.

Звичайно, ніхто не є абсолютним егоїстом чи абсолютно безкорисливою людиною. В кожному присутні обидві якості. Тому в нашому щоденному житті ми постійно маємо справу з внутрішніми протиріччями. Ніхто не захищений від такого внутрішнього конфлікту. Часто ми розділяємося на дві частини, які перебувають у боротьбі одна з одною. Одна прагне добра, хоче допомагати іншим, досягати в житті чогось великого. Але водночас інша частина нас самих не бажає думати ні про кого крім себе та своїх власних примх. Відомий російський письменник Достоєвський гарно сказав про це у своєму романі "Біси": "Я хочу робити щось хороше і відчувати в цьому радість, але в той самий час я прагну творити зло і відчуваю таке ж задоволення".

Важко не погодитися з тим, що безкористя  та прагнення піклуватися про інших і є основною складовою такого поняття як "добро". В усіх куточках світу цінують такі чесноти як скромність самоконтроль служіння іншим великодушність та справедливість. Ми природно поважаємо людей, які володіють такими чеснотами. Кожна культура наділяє своїх героїв якостями честі та жертовності заради порятунку інших. Основним спонукальним мотивом для цього завжди була любов. Саме любов є основою всіх духовних цінностей. Вона є основою всього доброго й усіх чеснот в житті.

Егоїзм - це щось абсолютно протилежне любові. Він закликає нас жити лише заради себе за рахунок інших. І важко не погодитись, що це і є основою зла, з яким асоціюються такі пороки, як зарозумілість, хтивість, мстивість, жадібність та упередженість. Однак, навіть якщо люди проявляють такі якості, вони відмовляються визнавати себе егоїстичними чи злими. Ніхто не хоче серйозно сказати: “Я - зла людина”. Тому навіть дійсно злі люди стараються показувати себе добрими. Так зло представляється добром. Це підтверджує те, що добро має глибше коріння в основі нашої особистості, ніж зло. Всі хочуть бути добрими людьми, тому що по суті саме це і є для нас критерієм нормальності.

Тоді постає питання: звідки в нас береться зло, якщо воно суперечить нашій природі?

Річ у тому, що ми не є відокремленими індивідуумами. Ми є нащадками та спадкоємцями усього хорошого та поганого своїх батьків. Разом з цим ми є частиною певної групи зі своєю культурою, традиціями та менталітетом, тому перебуваємо під впливом цього хорошого та всього поганого, що є у нашому суспільстві.

Ніякі проблеми не можуть бути вирішені, якщо ніхто не візьме на себе за це відповідальності. Ким має бути цей "хтось"? Враховуючи те, що кожен з нас є невіддільною частиною суспільства, кожен в однаковій мірі є тим, хто може взяти на себе відповідальність за розв'язання проблем цього суспільства, зокрема, конфліктів, які наразі існують. Тому перед нами з'являється можливість прийняти рішення: залишатися сліпим, байдужим, бездіяльним чи, нарешті, кинути виклик власній мізерності та взяти відповідальність. Звичайно, часто ми не беремося за те, щоб розв'язувати проблему не тому, що не хочемо, а лише тому, що не знаємо як це зробити. Про шляхи вирішення конфліктів читайте в наступній статті:

Шляхи вирішення конфлікту