Шляхи вирішення конфлікту

Три основні аспекти вирішення конфлікту.

Хто повинен вирішити конфлікт?

Відповідальність ображеного і нападника у вирішенні конфлікту

Практичні поради по вирішенню конфліктів.

Три основні аспекти вирішення конфлікту

Найперший спосіб, який спадає на думку - за допомогою фізичної сили. Це яскраво зображено у багатьох фільмах, де герой за допомогою своєї сили долає злочинців. Але насправді це не вирішує конфлікт, особливо для того, хто зазнав поразки. Звичайно, коли немає іншого виходу, доводиться вступити до фізичної боротьби. Проте конфлікт не буде вирішений, доки залишатиметься його основна причина - людський егоїзм.

Суттю розв'язання будь-яких проблем завжди залишається певний принцип, який повертає у зворотному напрямку той процес, через який і  були втрачені здоров'я чи гармонія.

Простим прикладом може бути ситуація, у якій через недбалість ми випускаємо з рук ключі. Вони втрачають початковий стан. Для того, щоб повернути їх у нього, потрібно зігнутися й підібрати їх. Але чи ми доросліше, тим важче це зробити. Цей закон природи переконує нас, що не варто залишати проблеми невирішеними.

Є три основні аспекти у вирішенні конфлікту. По-перше, ми повинні зрозуміти, що конфлікт виник через наш власний егоїзм. Тому для попередження проблеми необхідно виховувати в собі безкорисливість. Далі необхідно зрозуміти, що зроблене нами - неправильно й прийняти рішення діяти правильним чином. І на кінець, необхідно зробити активні кроки для відновлення втрачених здоров'я, становища чи стосунків.

Таким чином можна визначити три дії процесу відновлення: розуміння й зміни себе, повернення та відшкодування, примирення і налагодження відносин.

Примирення настає тоді, коли обидві сторони визнають свою провину у виникненні конфлікту. З цього усе якраз повинно і починатися, але саме це зробити найважче. Частіше за все ініціатор конфлікту, який образив чи завдав удару, отримує задоволення від того, що робить. Але глибоко задумавшись, він може зрозуміти, що те, що він сказав чи зробив, було неправильно. Постраждалий також може зрозуміти, що в ситуації, яка склалася, є і його доля вини.

Необхідно навчитися ставити себе на місце опонента, постаратися зрозуміти його точку зору та що ним рухало до здійснення його вчинку, зрозуміти його ситуацію. Необхідно навчитися прислухатися до власної совісті. Завжди хочеться бути хорошими, але ми робимо погані вчинки, тому що втрачаємо над собою контроль в напруженій ситуації. Необхідно задуматися й запитати себе: «Які мої основні цінності? Що я зробив, щоб порушити ці цінності?»

Далі належить задуматися про те, як потрібно було вчинити по-іншому. Необхідно володіти здатністю бачити свої помилки, визнавати їх і вчитися на них. Тоді у схожих ситуаціях ми зможемо вже уникнути помилок. Нам належить прийняти рішення взяти відповідальність за виправлення ситуації на себе. Часто це вимагає від нас подолання власної гордості, для чого необхідно чимало мужності. На кінець, нам необхідно скласти план того, що належить робити далі. Такі вчинки потребують багато зусиль, але це означає, що ми змінюємося, долаємо свої обмеження. А це в кінцевому результаті веде до саморозвитку та росту.

Беручи на себе відповідальність, ми позбавляємося від хибної гордості й почуття провини. Ми можемо дивитися на себе чесно, бачити свої недоліки й те, що необхідно в собі змінити. Ідучи цим шляхом, ми можемо розвивати своє серце, ставати більш чуйними до інших.

Відповідь на питання: «Що було зроблено неправильно та до яких руйнівних наслідків це призвело?», - може задати правильний напрямок думок для подальших дій.

В одних випадках попросити пробачення достатньо. Особливо, якщо це сказано щиро. Примирення чи відновлення стосунків належать до сфери сердечних взаємостосунків. Але якщо було пошкоджено якусь власність, то просто вибачення буде недостатньо. Якщо ви розбили чужу машину, то просто слів "пробачте" або навіть "мені дуже шкода" буде замало. Необхідно зробити щось більше: полагодити машину або купити нову. Але справа не в зовнішньому відшкодуванні. Стосунки відновлюються тоді, коли обидві сторони не мають одне до одного поганих почуттів. Необхідно не зупинятися у своїх спробах до примирення, доки такого стану не буде досягнуто. Також безумовно необхідна щирість. Якщо ми не щиро просимо пробачення, платимо відкуплення, то в кінці втратимо набагато більше.

Хто повинен вирішити конфлікт?

Коли виникає конфлікт, то хто повинен вирішити його? Для врегулювання обидві сторони повинні взяти на себе відповідальність. Якоюсь мірою навіть немає значення, хто з них правий, а хто винен. Доведення провини людини чи групи людей частіше за все не призводить до покращення ситуації.

Буває, що конфлікт затягується настільки, що вже важко визначити, хто почав його першим. Немає значення, хто правий, а хто винний, тому що мир і спокій можуть бути досягнуті лише тоді, коли обидві сторони цього захочуть. Вирішення конфлікту повною мірою настає тоді, коли обидві сторони перестають звинувачувати одна одну.

Уміння прощати не може бути слабкістю, тому що потребує мужності та сили. Воно походить від зрілості людини в піклування про іншого та щирого бажання покращити ситуацію. Прощення звільняє від ненависті та відчуття образи. 

Ображатися - це все одно, що випити отруту та очікувати, коли помре твій ворог. Саме так, ненависть і образа роз'їдають душу ображеного та вбивають дух. Прощення очищає від отрути й дозволяє відновити шлях любові.

Відповідальність ображеного і нападника у вирішенні конфлікту

Той хто вчинив злочин, повинен мати мужність визнати свою неправоту та зробити крок для відшкодування збитків і продовжувати до тих пір, доки не отримає прощення. Ображений повинен визнати свою частку провини у конфлікті, що виник. Насправді часто стається так, що той хто був жертвою з часом стає нападником.

У кінцевому етапі всі стосунки торкаються любові. Найбільшим проявом любові є любов до свого ворога - любити та віддавати тому, хто чинить тобі шкоду. Найвищим досягненням любові завжди буде - зробити ворога своїм другом. Для цього необхідно вірити в те, що в іншій людині є добро, навіть якщо вона робить тобі боляче. Тут необхідно володіти мудрістю бачити людину глибше, ніж поверхня її вчинків. Можливо, все це звучить ідеалістично та нереально, але насправді є кілька прикладів.

Як ось Нельсон Мандела і де Клерк. Вони були ворогами. Перший був жертвою тоталітарної системи другого, провівши понад 30 років у в'язниці. Але знайшов у собі сили пробачити, поставивши вищі цінності в пріоритеті над особистими образами. В результаті тоталітарна система була переможена мирним, ненасильницьким шляхом.

Практичні поради по вирішенню конфліктів.

Найчастіше конфлікт виникає в результаті незрілості сторін, які лише перебувають в процесі пізнання суспільства і себе. Кожен з нас потребує виховання скромності, благородності та альтруїзму, високого рівня усвідомленості у поведінці. Кожен повинен знати, що є поведінка недостойна людини.

Іноді члени сім'ї стають ворогами. Як же люди, які давно знають одне одного, можуть стати ворогами? Близькість у сімейних стосунках сприяє виникненню великих очікувань. Коли ці очікування невиправдані, з'являється відчуття розчарування і болю. Ці відчуття значно сильніші між друзями та знайомими, ніж між чужими людьми.

По-перше, для вирішення конфлікту треба навчитися створювати необхідно атмосферу для щирої розмови. Вміти дотримуватись правила не перебивати та вислуховувати одне одного. Контролювати свою емоційну реакцію на слова іншого.

По-друге, треба бути здатним фокусуватися на тому, як змінити себе, а не іншу людину.

По-третє, не треба сприймати проблеми як щось особисте. Адже є різниця у характерах та психології різних людей.

По-четверте, треба навчитись цінувати відмінності, а не старатися зробити іншого схожим на себе.

По-п'яте, важливим вмінням - є бачити й цінувати хороші сторони іншої людини. Бо не існує людини, яка залишалася ворожою до того, від кого відчуває любов.

Коли ж удвох не вистачає мудрості самостійно розібратися з непорозумінням, що виникло між ними, то варто звернутися до третьої сторони.

У підсумку важливо зазначити, що хоча конфлікти і є щоденною реальністю, навчитись тому, як уникати та вирішувати їх є основою взаємостосунків. Це визначає зрілість людини.