Свобода це не вседозволеність: як стати вільним, не втративши себе?

Що, якщо справжня свобода — це не право робити все, що заманеться, а здатність обирати добро, зберігаючи себе?

Зміст

Свобода чи ілюзія? Межі наших можливостей

Запитайте будь-яку людину, чи хоче вона бути вільною, і вона відповість: "Так". Але що таке свобода? Наскільки ми вільні? Тож розгляньмо це питання докладніше…

Ніхто не має абсолютної свободи робити безвідповідально все, що йому чи їй заманеться. Існування свободи обумовлено певними принципами, які люди, не розуміючи, сприймають як обмеження свободи

• Можливо, я мрію зійти на високу гору, змахнути руками та полетіти. Однак ці мрії не зможуть здійснитися  без допомоги техніки.

• Можливо, я хочу стати відомим художником, музикантом чи гімнастом, проте це потребує таких здібностей та підготовки, що мої шанси на здійснення цієї мрії невеликі.

• Якщо мені терміново потрібні гроші, я можу прийняти рішення їх вкрасти. Але щойно злочин буде розкрито, я втрачу будь-яку свободу. 

Це деякі приклади, коли здається, що наша свобода обмежена. Джерела цих начебто обмежень - фізичні закони, наші природні здібності або прийняті в суспільстві норми поведінки. Що ми подумаємо про людину, яка повстає проти таких ситуацій, стверджуючи, що вона не вільна?

Свобода вибору: між можливістю і реальністю

Існує ще одна сторона свободи, яку часто забувають - свобода волі. Попри те, що наша свобода може бути обмежена, а можливість вибору вкрай вузька, у той момент, коли ми приймаємо те чи інше рішення, ми відчуваємо свободу. Ми знаємо, що могли б вибрати інший шлях. Але подумаємо, наскільки ми насправді вільні. 

Якщо ви вирішуєте щось зробити, а потім відступаєте від свого рішення, чи вільні ви? Якщо ви робите вчинок, про який потім шкодуватимете, і все ж не можете зупинитися, чи вільні ви? Чи маєте ви свободу слідувати своїй совісті? Чи піддаєтеся ви коли-небудь спокусі вчинити свідомо неправильно? Чи маєте ви свободу прощати людей або часом кажете: "Я його ніколи не пробачу"? Чи маєте ви свободу відновити зруйновані конфліктом відносини, просячи для цього прощення, кажучи: "Пробач, я був не правий"? Чи обмежує вас щось у цей момент? Часто ми відчуваємо, що в нашій душі відбувається боротьба могутніх сил, які спонукають нас до прямо протилежних вчинків. 

Самоконтроль - ключ до внутрішньої свободи

Іноді люди кажуть, що вони не вільні, що їхні вчинки визначаються біологічною спадковістю чи соціальним оточенням, де вони виросли. І все ж у момент ухвалення рішення, вибору між двома чи більше можливостями ми відчуваємо, ніби ми вільні. 

Можливо, вам це здається дивним, але свобода тісно пов'язана із самоконтролем. Тільки людина, яка має самоконтроль, може не тільки ухвалити те чи інше рішення, а й втілити його в життя. На противагу цьому людина, яка не може контролювати найменші пориви своєї душі, виявиться рабом своїх емоцій та бажань. Наприклад, чи вільна людина, яка звикла до алкоголю? З одного боку, так, тому що ніхто не змушує її пити, але, з іншого боку, вона раб своєї пристрасті до алкоголю. А що ми скажемо про людину, яка хоче кинути палити, але не може? Якщо ми не у змозі керувати своїми пристрастями, то наша воля не вільна.

"Лише той, хто зміг подолати себе, 

знайде свободу від усіх пристрастей,

 що сковують світ." 

Гете. 

Перед людиною, яка має внутрішню свободу, відкриваються багато можливостей. Вона знаходить справжню свободу творчості, багатогранне зростання та розвиток. Людину неможливо позбавити свободи духу - тільки якщо вона сама добровільно від неї відмовиться. 

Духовна свобода і моральний вибір

Такий вільний дух завжди, у тому числі спонтанно і несвідомо, проявлятиме себе лише у благих вчинках, створюючи навколо себе атмосферу добра та підтримки. 

Видатний австрійський психолог Віктор Франкл, який пережив жахіття нацистського концтабору, писав, розмірковуючи про свободу людського духу: 

"Ми, що жили в концтаборі, пам'ятаємо людей, які ходили по бараках, втішали інших та віддавали свій останній шматок хліба. Можливо, їх було небагато, проте саме їхнє існування є достатнім доказом того, що у людини можна відібрати все, крім одного: останньої людської свободи обрати своє ставлення до тих обставин, за яких ти опинився, обрати свій власний шлях. 

А можливість вибору завжди залишалася! Щодня, кожну годину надавав можливості для того, щоб ухвалити рішення, яке визначало, підкоришся ти чи ні тим силам, які погрожували відібрати у тебе твою душу, твою особистість. Цей вибір визначав, чи станеш ти іграшкою обставин, віддаючи свою свободу та людську гідність, перетворитися на типового в'язня.”

Істинна свобода - це свобода слідувати совісті, зберігаючи особисту цілісність. Однак часто нам потрібна велика мужність. Нам необхідно подолати непростий внутрішній конфлікт, щоб слідувати голосу совісті. Справжню свободу не можна ототожнювати зі вседозволеністю - свободою робити злі вчинки, бути егоїстом. Грубість і егоїзм не можуть бути проявами істинної свободи. Це - свавілля. Тому що вони ведуть до втрати того, чого ми насправді бажаємо – мирного та дружнього оточення, довірчих та надійних стосунків.

“Свобода! Прекрасне слово, коли його правильно розуміють. 

Яку свободу ви оберете? Яка свобода найвільніших? 

Вчиняти праведно!” 

Гете 

Свобода дій та її моральна основа

Крім свободи волі, про яку ми щойно говорили, свобода включає також і свободу дії. Якщо ми звернемося до історії, то побачимо, що розширення сфери свободи дій завжди відбувалося завдяки людям, які хотіли мати свободу молитися Богу так, як вони самі обрали; свободою вірити, у що вони хотіли; свободою пізнавати істину; свободою висловлювань та засобів масової інформації, щоб пізнавати та поширювати істину. Люди ніколи не боролися за свободу брехати чи погано поводитися з іншими людьми.

Люди також прагнули свободи, яка визначається й охороняється законом, щоб вони могли жити, пересуватися, мати той рід занять, який вони самі обрали та робити все, що їм заманеться в рамках закону. При цьому вони були б вільні від неправомірних зазіхань на їхні права з боку інших людей чи держави. І нарешті, люди виборювали свободу власності, оскільки завдяки цьому вони могли розвивати свої творчі здібності. 

Свобода волі та свобода дії нерозривно пов'язані й однаково необхідні людині. Однак коли люди користуються повною свободою, але при цьому не слідують голосу своєї совісті, то результатом цього буде анархія та деградація суспільства. ʼ

Моральна відповідальність як основа справжньої свободи

Якщо людина має лише зовнішню свободу, це легко може призвести до відчуття безглуздості, безцільності життя. Якщо у нас є свобода, але немає мети життя, то ми відчуваємо почуття психологічної спустошеності. Вільне суспільство, в якому люди втрачають почуття моральності, приречене на розпад, і в міру поглиблення кризи відбувається насильницьке відновлення порядку, що супроводжується втратою волі. Таким чином, не може бути вільного суспільства, яке водночас не було б моральним, щоб усі громадяни та соціальні інститути відображали зрілий та відповідальний підхід до життя. Едмунд Бьорк, англійський державний діяч і філософ XVII століття, ясно показав зв'язок між внутрішньою та зовнішньою свободою: 

"Люди гідні громадянської свободи лише у прямій відповідності до того, наскільки вони готові накласти моральні зобов’язання на свої апетити; наскільки їхня любов до справедливості перевершує жадібність; наскільки їх здоровість і тверезість судження перевершують марнославство та самовпевненість; наскільки їхня схильність слухати порад мудрих і благих перевершує прагнення слухати лестощі шахраїв.

Суспільство не може існувати, якщо в ньому немає сили, яка контролює людські прагнення та апетити, і чим менше цієї сили в душах людей, тим більше її має бути зовні. Одвічний порядок речей визначає, що люди нестриманої Душі не можуть бути вільними. Їх пристрасті кують їм кайдани."

  Отже, справжня свобода невіддільна від відповідальності, моральності та внутрішньої сили. Без здатності до самоконтролю, людина стає рабом власних пристрастей, навіть якщо формально залишається "вільною". Свобода не полягає у вседозволеності, а у можливості свідомо обирати добро, слідувати совісті, бути чесним перед собою та іншими. Лише така свобода приносить глибоке відчуття сенсу, гідності та внутрішнього миру. Суспільство, що складається з таких вільних особистостей, має шанс бути справді вільним, стабільним і справедливим. Якщо ж ми уникаємо відповідальності за власне життя, ми самі віддаємо свою волю на поталу зовнішнім силам. І тоді скаржитися на втрату свободи — марно. Справжня свобода починається зсередини.